Міць, що з’єднує береги Путильщини
-
Автор: Ростислав БУЗИЛО
-
січень 08,2021
-
Загальні новини
Фахівцями державного підприємства «Путильське лісове господарство» відновлено всі 10 зруйнованих червневою повінню переправ на лісових дорогах, що є на балансі підприємства. Один з цих «мостиків», як їх лагідно називає директор лісгоспу Василь СЛИЖУК, лісівники облаштували не з дерева, а з заліза та бетону.
У останні дні 2020 року мені вдалось застати очільника лісівників Путильщини в урочищі Лопушна, де завершувались заплановані ремонтні роботи. Василь Васильович разом з лісничим Яблуницького лісництва Русланом МИЦКАНЮКОМ перевіряли хід реконструкції переправи, планували фінішні заходи. З захопленням спостерігав за роботою керівників - від їх професійного ока не вислизала жодна деталь. Прямую за лісівниками. Попутно цікавлюсь у Василя СЛИЖУКА:
- Василю Васильовичу, яких збитків нанесла «велика вода» у нинішньому році?
- У червні 2020 року повінь завдала шкоди і нашому лісгоспу, - розповідає на ходу Василь СЛИЖУК, - крім лісовалу, велика вода зруйнувала дороги, мости та водоперепустки. Говорячи мовою цифр, - збитків повінь завдала майже на 4 млн. грн. Ось бачите, який маленький потічок, ніби безжиттєвий. А влітку, після небувалих дощів, він набрав такої сили, що зруйнував тут опорну стінку і переправу.
- Нині ми вже завершили ремонт лісових доріг, - продовжує Василь Васильович, - відновили всі водоперепустки, з 10 мостів – 8 вже функціонують, а на двох маємо завершити роботи до нового року. Загальна вартість робіт з відновлення переправ, відповідно до кошторису, становить 1 млн. 600 тис. грн. Вже зараз можу сказати, що ми витратили значно менше від запланованого. Думаю, в 900 тис. маємо вкластися. Адже всі роботи виконували власними силами, майже без залучення будь-яких будівельних організацій. Мінімально на лісових об’єктах працювали підрядні організації: десь необхідними були і послуги бульдозера, екскаватора. І це лише там, де ми не встигали фізично.
Ми спускаємось з дороги у русло річки, оглядаємо масивну конструкцію знизу. Велетенські і міцні підпірні стінки, виглядають немов стіни стародавньої фортеці, що готові витримати будь-яку навалу.
- Серед інших, я хотів би виділити переправу в урочищі Лопушна, де ми сьогодні знаходимось, - в голосі директора Путильського лісгоспу відчувається гордість за виконану роботу, - вона з’єднує населені пункти Верхній Ялівець, Нижній Ялівець, Плоска. Переважно нею пересувається спецтехніка, однак місцеві жителі також користуються цією дорогою, нею значно ближче дістатись до вищеназваних населених пунктів. Тут чи не вперше за моєї пам’яті замість звичного дерев’яного мостика зведено два – залізобетонні, один - для легкових автомобілів, а інший - для великовагової спецтехніки. Кошторисна вартість відновлювальних робіт у Лопушній - 120 тис. грн. Втім, планувалась традиційна дерев’яна переправа, але я прийняв рішення звести надійнішу. Відтак фактична вартість більша - 160 тис. грн. Сума витрат зросла за рахунок металоконструкцій, які ми встановили, і залізобетонних підпірних стінок.
Розповідь Василя СЛИЖУКА перериваю запитанням:
- Василю Dfcbkmjdbxe, яка вигода?
- Строк експлуатації цієї конструкції буде мінімум 20-30 років. Мостик за нашими підрахунками вийшов на 30% дорожчий за аналогічні дерев’яні переправи, які ми звикли будувати. Однак термін служби буде його в кілька разів більший. Раніше ми лагодили все з підручного матеріалу, з кругляка. Але термін служби підпірної стінки дерев’яної в кращому випадку - 10-15 років. Самих прогонів моста - лише 5-6 років, більше вони не служать. Ми нічого нового не видумували, але просто порахували: якщо працювати на перспективу вигідніше і відповідно дешевше будувати мостики залізобетонні, ніж дерев’яні. Відтак через кілька років не прийдеться знову його відновлювати.
- Чому ви раніше не зводили такі конструкції?
- Раніше всі бетонні роботи виконувались вручну. Пісок і щебінь доводилось завозити здалеку. Потрібно було залучати підрядні організації, відтак вартість робіт зростала в рази. Нині ж за допомогою пересувних міксерів використовуємо бетонну суміш, попередньо зформувавши опалубку і конструкції з металу. Звичайно більше роботи, але результат цього вартує. Думаю це лише початок, надалі ми поступово, переправу за переправою, будемо зводити аналогічні міцні і надійні конструкції. І з часом у горах буковинських Карпат завершиться «ера дерев’яних мостиків».
Мости - об’єднують і приносять користь у рівній мірі всім, незалежно від того, хто їх збудував. Відтак, вірю, що праця лісівників Буковини не лише дозволить заощадити кошти лісогосподарських підприємств, а ще довго і надійно слугуватиме місцевим жителям та мандрівникам.
