Інформаційний ресурс створено для сприяння розвитку лісового гірського туризму на Буковині. Безліч цікавої інформації щодо місць проживання, містечок, маршрутів та екскурсій буковинським краєм, а також багато додаткової корисної інформації про події, традиції,краєвиди та визначні місця регіону.

Вижниччина – це надзвичайний колорит, це – ворота в Карпати!

За понад сім століть свого існування Вижницький район встиг побувати під владою кількох країн. Тут свого часу була територія Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Молдавської держави, Польського королівства, Османської, Російської та Австро-Угорської імперій, Румунії і Радянського Союзу. Із 1991 року край входить до складу України. За час перебування у складі різних країн та культур Вижниччина встигла неодноразово трансформуватися та зібрати цікаве історичне надбання.

Там, де процвітають ремесла

Місто Вижниця славиться своїми майстрами далеко за межами України. Здавна тут сформувався свій стиль вишивки, виготовлення килимів, обробки деревини, розпису крашанок. Продовжувачем традицій народної творчості став Вижницький коледж прикладного мистецтва. При навчальному закладі діє власний музей, у якому можна побачити унікальні вироби з деревини, металу, розкішні гобелени, вишиванки та моделі сучасного одягу з елементами національного колориту.

Вашківці – столиця маланкарів

Місто Вашківці – батьківщина одного із найпопулярніших фестивалів на Буковині – Маланки. Коли саме тут зародилася така традиція, точно не відомо. Подейкують, Переберію започаткував колишній власник села, граф Петріно. Чолов’яга був небайдужим до старовини і втягнув Вашківці у місцевий карнавальний вир. Селяни активно змагалися, хто виготовить кращий костюм до Маланки, щоб вразити графа. Дворянин заохочував кращих майстрів гостинцями, а також пригощав кожну з команд діжкою пива. Побачити наживо колорит сучасної Маланки можна щороку з 13 по 15 січня.

Хутір Фальків – край поза цивілізацією

Віддалене робітниче селище на хуторі Фальків було створено у 50-х роках минулого століття. Тут збудували та облаштували гуртожитки для працівників, працювали магазини, а хліб із місцевої пекарні славився на всю округу. Електрику для потреб поселення отримували за допомогою генераторів. До селища вела вузькоколійна залізнична дорога. У 60-70-х роках залізничне полотно демонтували, тепер до Фалькова можна доїхати зручною автомобільною лісовою дорогою через перевал Фальків. У 2012 році на хуторі залишилися жити три родини. Стабільного електропостачання досі немає, генератор вмикають раз на кілька днів.